Skip to content
zastavka.jpg
Ви знаходитесь: Головна arrow Печерний монастир arrow Історія
Історія Надрукувати

Чимало було на землях Святої Русі наземних – кам’яних та дерев’яних – монастирів. Але багатьох подвижників молитви Христової століттями приваблювало усамітнене життя в печерах. "Много ведь монастырей… богачами поставлено, но не такие они, как те, которые поставлены слезами, постом, молитвою, бдением" – писали автори Русі Київської.

Не обійшло підземне подвижництво й Таращанського краю. Історики стверджують, що в цьому невеликому регіоні було декілька підземних і наземних монастирів. Так, відомий дослідник, котрий жив у ХІХ ст. – Л. І. Похилевич – пише, що, наприклад у Лісовичах "открыт подземный погреб с ходами, прорытыми в разных направлениях.

Татарський напад завдав важкого удару по Південній Русі. І хоче в часи перших походів татари ще не були мусульманами і рідко руйнували православні святині, однак у с. Кирданах Таращанського району століттями зберігався переказ про те, що першу церкву тут було спалено військами Батия. Можливо, що саме в той час опустіла і більшість місцевих монастирів.

Однак, ще більшого удару православному життю Київщини завдало польсько-католицьке панування. Наші православні предки ціною власного життя відстоювали право бути православними і мужньо відрікалися від насаджуваного силою зброї католицизму. Тоді польська влада вчинила "витончиніше" – стала насаджувати не католицизм, а унію або ж греко-католицтво. Уніати відрізняються від православних тим, що, зберігаючи зовнішні атрибути Православ’я – обрядовість та церковнослов’янську мову в богослужінні – нехтуючи самою суттю православної віри – визнають католицькі догмати та підпорядковуються римському папі. Унія була зручним містком для покатоличення. Наші ж предки далеко не всі розумілися на особливостях православ’я та католицизму, але вельми шанували православну обрядовість і тому під тиском польських збройних команд часом приймала унію. Були в нашій історії важкі часи, коли уніатських храмів на землях провінційної Київщини було значно більше, ніж православних. Нерідко "прийняття унії" було лише формальним і коли польський загін виганяли українські гайдамаки, в храмах Таращанського краю знову служилося по-православному.

Ці драматичні події торкнулися і Буди (Монастирки) та Кислівки. Справа в тому, що певний час (у ХVІІІ ст.) ці два села належали славнозвісному Києво-Софіївському собору. Цей собор століттями був православним, однак у часи боротьби православ’я з унією на деякий час його захопили уніати. При уніатській Софії Київській існував монастир. А оскільки уніати характеризувалися помітною ретельністю в розбудові не так храмів, як господарства, то своєрідну господарську філію уніатськими монахами-базиліанами було відкрито і на території нинішньої Буди. Ось що пише про це Л. Похилевич: "К Богородичной Кошеватской церкви причислены две деревни – Кисловка и Буда-Кошеватска. Обе они почти вместе расположены при ручейке, текущем из Лукьяновки в Рось. Жителей в первой 486, во второй 260. В 1790 году считалось: в Кисловке 24 двора, в Буде 39. В Буде находится возвышенный холм, на коем по преданию жителей находился некогда Мужской базилиянский монастырь, якобы состоявший под ведением Киево-Софийского монастыря или Киевского митрополита. На этом месте и ныне приметен большой заваленный погреб; в нём сокрыты по уверению жителей, монастырские сокровища. Есть также древний вал, оканчивающийся при селе Синице". Втім, недовго базиліяни зберігали свої скарби в печерах православних монахів. На межі ХVІІІ-ХІХ століть Таращанський край став належати вже не католицькій Польщі, а православній Російській імперії. Віковічній вірі наших предків уже нічого не загрожувало. Унію на Київщині російською владою було скасовано.